Ваш браузер устарел. Рекомендуем обновить его до последней версии.
    FATA MORGANA

Якось раптом втомилась від так званої дружби,

Дріб'язковим тримала так звана любов,

Як на справжнє тобі не щастить, бідолахо,

Механічно існуєш, лялькова немов.

Я повинна прожити цей день, я повинна,

Знов і знов запевняю себе, що потрібна,

Та ніхто не питає, що потрібно мені,

І в безбарвній уяві FATA MORGANA стіни.

Митникова Н. В. © Апрель, 2004

rifmacoral.ru

Сергей Митников (Коралловые РифМы)